Олексій Палій, асоційований адвокат AC Crowe Ukraine
Останнім часом до нас звертаються суб`єкти містобудування з питанням чи є необхідність в укладанні договорів про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури міста Києва, виходячи з того, що ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" була виключена. Ми притримуємся наступної позиції.
Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
20 вересня 2019 року за № 132-IX був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі – Закон № 132), пункти 10 - 13 розділу I якого набирають чинності з 1 січня 2020 року.
Зокрема, п. 13 розділу І Закону № 132 у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» ст. 40 цього Закону було виключено. Нагадаємо, що ст. 40 регулювала питання укладання договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Одночасно, згідно з п. 2 розділу ІІ Законом № 132 було встановлено, наступне:
Зі змісту п. 2 розділу ІІ Закону № 132 випливає, що в наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами. Підприємства несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
19.12.2019 за № 460/8033 рішенням Київської міської ради був затверджений «Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» (далі – Порядок № 460/8033), згідно з яким
Тому, укладення замовниками договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, про який йдеться в Законі № 132 та Порядку № 460/8033, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим.
Невиконання замовниками положень Закону № 132 та Порядку № 460/8033 не повинно призводити до настання, бажаного для них внаслідок такого невиконання, результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із іншими законослухняними замовниками.
З наведеного слідує, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством.
Відповідно до:
Так як замовник не укладає договір про пайову участь, то слід застосовувати норми, які передбачають порядок відшкодування завданої особі (в даному випадку - органами місцевого самоврядування) недоговірної шкоди встановленої ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана бездіяльністю відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Не отримані органами місцевого самоврядування кошти на розвиток інфраструктури населеного пункту охоплюється визначенням «упущена вигода», про яку йдеться у ст. 22 ЦК України, а саме: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Додатково звертаємо увагу на те, що згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.