Train

Щодо наслідків неукладання договору про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури міста Києва

Олексій Палій, асоційований адвокат AC Crowe Ukraine
28.10.2020
Train

Олексій Палій, асоційований адвокат AC Crowe Ukraine

 

Останнім часом до нас звертаються суб`єкти містобудування з питанням чи є необхідність в укладанні договорів про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури міста Києва, виходячи з того, що ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" була виключена. Ми притримуємся наступної позиції.

 

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

 

20 вересня 2019 року за № 132-IX був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі – Закон № 132), пункти 10 - 13 розділу I якого набирають чинності з 1 січня 2020 року.

 

Зокрема, п. 13 розділу І Закону № 132 у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» ст. 40 цього Закону було виключено. Нагадаємо, що ст. 40 регулювала питання  укладання договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

 

Одночасно, згідно з п. 2 розділу ІІ Законом № 132 було встановлено, наступне:

 

  • договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання;
  • протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь);
  • замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
  • пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;

     

    Зі змісту п. 2 розділу ІІ Закону № 132 випливає, що в наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника.

     

    Відповідно до ч. 1, 3 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами. Підприємства несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

     

    19.12.2019 за № 460/8033 рішенням Київської міської ради був затверджений «Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» (далі – Порядок № 460/8033), згідно з яким

     

  • пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком (п. 3.1.);
  • Замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об'єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва/реконструкції. Залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (п. 4.1.).

 

Тому, укладення замовниками договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, про який йдеться в Законі № 132 та Порядку № 460/8033, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим.

 

Невиконання замовниками положень Закону № 132 та Порядку № 460/8033 не повинно призводити до настання, бажаного для них внаслідок такого невиконання, результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із іншими законослухняними замовниками.

 

З наведеного слідує, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством.

 

Відповідно до:

 

  • ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;
  • ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

 

Так як замовник не укладає договір про пайову участь, то слід застосовувати норми, які передбачають порядок відшкодування завданої особі (в даному випадку - органами місцевого самоврядування) недоговірної шкоди встановленої ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана бездіяльністю відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

 

Не отримані органами місцевого самоврядування кошти на розвиток інфраструктури населеного пункту охоплюється визначенням «упущена вигода», про яку йдеться у ст. 22 ЦК України, а саме: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

 

Додатково звертаємо увагу на те, що згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.