«ФОРМАЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ»: ДУМКИ КОНТРОЛЮЮЧОГО ОРГАНУ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суди, встановлюючи обставини справи, під час вирішення спорів часто  вживають формулювання «на думку контролюючого органу» зроблено той чи інший висновок під час перевірки. Даний вислів привернув мою увагу, оскільки така «думка» не завжди знаходить своє підтвердження і узгодження з нормами чинного законодавства за результатами вирішення спору судом.

Тож, справа № 804/9510/15, яку я опишу, саме з таких – відносно  платника податків прийнято ППР на мільйонні донарахування, оскільки «на думку контролюючого органу» операції з його контрагентами, фактично не відбувались та мали формальний характер. Причинами такої «думки», зокрема, було те, що:

- у контрагентів позивача по ланцюгу постачання (2-га та наступні ланки) відсутні належним чином оформлені паперові носії первинних документів;

- наявні недоліки в заповнені товарно-транспортних накладних;

- позивачем під час перевірки не надано сертифікатів якості, відповідності товару, довіреностей на отримання товару;

- відносно одного з контрагентів наявне кримінальне провадження, в межах якого директор пояснив, що транспортування товару на користь позивача не здійснювалось;

- за інформацією інших контролюючих органів з контрагентами позивача неможливо провести зустрічні звірки по ланцюгах постачання, вони не знаходяться за місцем реєстрації, не мають трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, що виключає можливість ведення господарської діяльності.

Також, за результатом перевірки зроблено висновок – «оскільки господарські операції з вказаними контрагентами з поставки товару є нереальними, то відповідно товар позивачу не поставлявся, відповідно отримані позивачем кошти від інших господарюючих суб`єктів за операціями з продажу такого товару, на думку контролюючого органу, є безповоротною фінансовою допомогою».

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позов платника задовольнив. Верховний Суд, здійснюючи перевірку законності вказаних рішень та, залишаючи їх без змін, у своїй постанові від 22.05.2020 року висловив свою наступну позицію.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів. І тут суд зазначає, що це - за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів трудових, матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС та податкової інформації наданої іншим контролюючим органом, в тому числі і актів про неможливість проведення зустрічних звірок по ланцюгах постачання, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.

Також суд зауважив про безпідставність посилань податківців на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій, оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались. Тому такі акти не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Щодо посилань контролюючого органу на надання позивачем сертифікатів якості (відповідності), то договорами поставки не було передбачено необхідність надання таких сертифікатів. Колегія суддів відмітила, що сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції.

Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій в частині відхилення посилання контролюючого органу на пояснення директора одного з контрагентів позивача в межах кримінального провадження щодо відсутності транспортування товару у зв’язку з тим, що:

• поставка товару відбувалась за умовами поставки EXW (покупець несе всі витрати по переміщенню товару з території продавця до місця призначення), тобто транспортування контрагент позивача не здійснював;
• посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження обґрунтовано судами не взято до уваги з огляду на те, що в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок, а отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Крім того, докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному КПК України. В силу положень ст.95 КПК України, інформація, що міститься в протоколі допиту, отриманого на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка), може бути визнана як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було.

З урахуванням встановлених обставин справи щодо реальності господарських операцій з поставки товару на користь позивача контрагентами - постачальниками, колегія ВС погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, щодо безпідставності доводів контролюючого органу про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги, оскільки позивач не мав таких операцій протягом спірного періоду.

У підсумок даного опису справи потрібно зробити висновок, що перед початком співробітництва з новим контрагентом (постачальником, підрядником тощо), бажано здійснювати перевірку своїх контрагентів по усім можливим реєстрам, оскільки на сьогодні велика кількість інформації знаходиться у відкритому та безкоштовному доступі – це і про наявність судових справ, і про наявність відкритих виконавчих проваджень, а також можна перевірити дату створення та хто засновники того чи іншого суб’єкту господарювання.  У тому ж Єдиному державному реєстрі судових рішень можна отримати інформацію про наявні судові прави (рішення судів) проти вашого контрагента усіх категорій – адміністративні, кримінальні тощо. Крім того, дуже важливим у таких спорах є наявність первинних документів, які максимально підтверджують здійснення господарської операції.