Валютний контроль по-новому: що змінилося

Однією з найочікуваніших подій початку 2019 року є введення в дію Закону України «Про валюту і валютні цінності» від  21 червня 2018 р. № 2473-VIII (далі – Закон про валюту), який є основою початку функціонування нової ліберальної системи валютного регулювання. Прийняття даного нормативно-правового акту деякі автори статей в газетах та журналах називають «валютною революцією». Можна сміливо погодитися з такою назвою, оскільки сам по собі закон є невеликим, а от з метою більш ефективного його введення в дію Національним Банком України (далі – НБУ) було прийнято 8 постанов, які замінять 56! нормативно-правових актів.

Звісна річ, що проведення таких, на мою думку, - грандіозних змін, має велике значення, як для бізнесу і населення, так і для систематизації чинної нормативно-правової бази нашого законодавства. У першому випадку – це пов’язано з тим, що НБУ на своєму офіційному сайті повідомив про поступове введення в дію більш ніж 20 валютних послаблень. У другому – втрачають чинність нормативно-правові акти та підзаконні акти, які приймалися ще у 90-х. І, як зазначали автори закону, однією з його цілей є покращення інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості України.

Механізм «нової» валютної системи тільки починає працювати, а тому вже напередодні введення їх в дію відбулися зміни. 05 лютого 2019 року прийнято Постанову НБУ № 33 «Про внесення змін до Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції» (затв. постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 р. № 8). 06 лютого 2019 року Правлінням НБУ прийнято постанову №35 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», якою внесено зміни до деяких з восьми постанов.

«Складові нової системи валютного регулювання»

Основною метою Національного Банку України є зняття усіх обмежень і перехід до режиму вільного руху капіталів, який стане підґрунтям для полегшення ведення бізнесу та інвестиційного клімату в Україні загалом. Як було вказано вище, для досягнення такої мети було розроблено 8 постанов, які і є складовими нової системи валютного регулювання.

Все ж ряд обмежень продовжують свою дію, у зв’язку з чим декілька постанов НБУ мають тимчасовий характер, серед них:

-  Постанова № 5 від 02.01.2019 "Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті" зі змінами згідно Постанови Правління НБУ від 06.02.2019 № 35 (далі – Постанова №35);

- Постанова № 7 від 02.01.2019 "Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів" – далі Постанова №7 (зі змінами згідно Постанови №35). Постанова тимчасово визначає порядок здійснення банками валютного нагляду.

«Валютний контроль vs валютний нагляд»

Розкриваючи тему статті у першу чергу потрібно звернути увагу на положення ст. 16 «нового» Закону про валюту – «Прикінцеві та перехідні положення», якою встановлено нормативно-правові акти які втрачають чинність, а також підзаконні акти, які припиняють свою дію з 07.02.2019 р. Серед цих актів, зокрема ті, які регулювали питання валютного контролю:

- Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ);

- Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. N 185/94-ВР (далі – Закон N 185/94-ВР).

Крім того, положення самого закону не містять словосполучення «валютний контроль», оскільки його змінено на – «валютний нагляд». Словосполучення «валютний контроль» було також замінено і в інших актах.

Положення про валютний контроль збереглися в Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями (затв. постановою Правління НБУ від 24.03.1999  № 136), яка поки залишається чинною з посиланням на її прийнята відповідно до вже нечинного Закону N 185/94-ВР.

Така зміна трактування поняття на мій погляд обґрунтована тим, що з введенням в дію Закону про валюту поступово мають бути скасовані більш ніж 20 валютних обмежень на шляху до повноцінного впровадження нової ліберальної системи валютного регулювання. Сам НБУ прогнозує перехід від системи тотального валютного контролю до валютного нагляду, побудованого за принципом «більше ризиків – більше уваги, менше ризиків – менше уваги».

На сьогодні питання саме валютного нагляду, а не контролю, урегульовано, зокрема:

ст.ст. 11-13 Закону про валюту;

• Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (затв.Постановою № 7);
• Положенням про валютний нагляд (затв. Постановою Правління НБУ від 03.01.2019№ 13, далі по тексту – Постанова №13) - визначає підстави та порядок застосування НБУ до уповноважених установ заходів впливу за порушення вимог валютного законодавства.
• «Так у чому ж саме полягає різниця між валютним контролем та валютним наглядом?»
• Валютний контроль — це загалом система контролю державними органами за операціями між резидентами та нерезидентами, що підлягають валютному контролю, за обміном іноземних валют, за зобов’язаннями про декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України тощо.
• Валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону про валюту).
• Тобто, різниця у тому, що у першому випадку держава через уповноважені органи здійснює саме контроль за певними операціями з певними обмеженнями та вимогами, а у другому – забезпечує дотримання законодавства зі зняттям тих же обмежень та покращенням макроекономічних умов.

   

  У Законі про валюту (ст. 11) визначено, що валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з урахуванням ризик-орієнтованого підходу без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб’єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.

  Органами нагляду є:

• Нацбанк,
• Державна фіскальна служба України (далі – ДФС України), які в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

  У свою чергу, НБУ у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами (прим.: «уповноважена установа» - банк, філія іноземного банку, небанківська фінансова установа, оператор поштового зв’язку, який (яка) отримав (отримала) банківську ліцензію або ліцензію (п.п. 9 п. 2 Постанови №13). Уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними НБУ (ч. 7 ст. 11 Закону про валюту).

  ДФС України здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

  Заходи валютного нагляду за дотриманням суб’єктами господарської діяльності вимог валютного законодавства здійснюються ДФС України відповідно до положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

  У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об’єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

   

  «Що змінилося»

  Однією з важливих змін є зміна граничних строків розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів.

  Згідно ч.1 статті 1 Закону N 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції  підлягала зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше  180 календарних днів:

  - з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується,

  - в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг.

  Перевищення зазначеного строку потребувало висновку Мінекономрозвитку.

  На сьогодні згідно п. 21 Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

  НБУ за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту, зокрема,  встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (ст. 12 Закону про валюту).

  Крім того, згідно ч.4 ст. 13 Закону про валюту за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені НБУ, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. Таке ж положення закріплено і в п. 4 Постанови № 7, за яким - перевищення граничних строків розрахунків дозволяється на підставі висновку.

  У відповідності до підпункту 3 п.3 Постанови №7 висновок – це висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, виданий на продовження граничних строків розрахунків, установлених НБУ.

  Крім того, за приписами ч.2 ст. 1 Закону N 185/94-ВР вимоги частини першої цієї статті не поширювалися на експорт послуг, прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав.

  У свою чергу на сьогодні згідно підпункту 1 п. 6 Постанови № 7 банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків, зокрема, за операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією.

  Тож з 07.02.2019 року операції резидента з експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав підпадають під валютний нагляд.

  Що стосується операцій резидента з імпорту товарів, то валютному нагляду за положеннями підпунктів 2 та 3 пункту 6 Постанови №7 такі операції підлягають:

• якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;
• якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення товару на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення товару на територію України.

А згідно статті 2 Закону N 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснювалися на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищувало 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребували висновку Мінекономрозвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента».

У Розділі ІІІ Постанови №7 описано завершення банком здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків.

Основні випадки, коли валютний нагляд банком завершається є:

- сума незавершених розрахунків за операціями з експорту/імпорту товарів не перевищує незначної суми, але ця вимога не застосовується у разі дроблення операції з експорту товару або дроблення валютних операцій;

- у разі експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар;

- у разі імпорту продукції – після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»;

- у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України.

Цей перелік за пунктом 9 не є вичерпним і продовжується у пункті 10, у якому також закріплені випадки, у яких Банк має право завершити здійснення валютного нагляду.

Тут, окрему увагу хотілося б звернути увагу на підпункт 5, у якому закріплено право банку завершити валютний нагляд за наявності документів про припинення зобов’язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

• вимоги випливають із взаємних зобов’язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
• вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги;
• між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання.

Положення даного пункту містить виключення за яким - у разі запровадження НБУ заходу захисту у вигляді обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

• в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 № 34 (у редакції постанови Правління НБУ від 19 квітня 2016 № 269) (зі змінами)/російських рублях (незалежно від суми операції);
• в інших валютах (якщо загальна сума зобов’язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500 000 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату припинення зобов’язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог).

Поряд з цим потрібно звернути увагу на положення абз. 1 пункту 4 Постанови НБУ від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (яка залишається чинною, посилаючись, зокрема, на нечинні Декрет № 15-93 та Закон № 185/94-ВР), згідно якого уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зокрема, в інших валютах (якщо загальна сума зобов'язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500 000 доларів США).Тобто, у Постанові №7 по даному питанню міститься посилання на суму в євро, а в Постанові більш «ранній» - на долари. Такі положення є дещо суперечливими, оскільки курси даних валют є різними.

 «Відповідальність»

Відповідальність за порушення резидентами строків розрахунків у Законі про валюту закріплена у ст. 13. Це пеня за кожний день прострочення резидентом розрахунків у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. При цьому, - загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Якщо порівнювати дану норму зі статтею 4 Закону № 185/94-ВР, то у ній було виключення – не бралися до уваги порушення строків, допущені суб’єктами господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення. На сьогодні в законі відсутні такі положення.

Як і раніше зупинення нарахування пені передбачено у разі прийняття до розгляду міжнародним комерційним арбітражем позову резидента про стягнення заборгованості з нерезидента. За результатами перевірки пеню також може стягнути і ДФС України, що також було закріплено у Законі № 185/94-ВР.

Таким чином, в частині валютного нагляду є зміни, але є і моменти, які «перейшли» з нормативно-правових актів, які втратили чинність. Новий механізм валютного регулювання на сьогодні запрацював і продовжує удосконалюватися.

Статтю опубліковано у виданні «Юридична газета», № 11 (665) від 19 березня 2019 року