Черговий подарунок «під ялинку»: що змінює Закон № 1117 (екс-4065)

Лариса Мішакіна, адвокат AC Crowe Ukraine та Юрій Циганок, молодший партнер Crowe AVR, Ukraine

За новорічною традицією, 31 грудня 2020 року було офіційно опубліковано Закон України від 17.12.2020 № 1117-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування» (далі – Закон №1117), раніше відомий, як законопроект 4065. Отже, незважаючи на спроби окремих депутатів заблокувати його, він набрав чинності з 1 січня 2021 року.

Необхідність прийняття даного Закону його авторами була обґрунтована складною ситуацією, що виникла у зв’язку із пандемією COVID-19 і запровадженням карантинних заходів, які ставлять перед бізнесом складні виклики, які в першу чергу пов’язані з нарахуванням та сплатою податків. Тому виникла необхідність:

відтермінування окремих положень Закону № 466-IX;
визначення чітких та зрозумілих правил оподаткування контрольованих іноземних компаній (далі – КІК);
уточнення «ділової мети»;
надання платникам податків достатнього часу для забезпечення збору даних та інформації;
необхідних для декларування відповідних об'єктів оподаткування;
зменшення розміру штрафів за окремі незначні податкові правопорушення.

Законом №1117 передбачається:
уточнити обставини при яких контрольовані операції не мають ділової мети, при цьому обов’язок доведення таких обставин покладається на контролюючий орган;
визначити види коригувань у зв’язку із проведенням операцій з нерезидентами, що не мають ділової мети як по контрольованих так і по неконтрольованих операціях. У разі проведення таких коригувань інші коригування передбачені розділом ІІІ ПКУ не здійснюються.
запровадити перехідні положення щодо оподаткування нерезидентів, через їх постійні представництва;
уточнити норми по «тонкій» капіталізації;
відстрочити оподаткування контрольованих іноземних компаній з 2022 року, тощо.

Законом №1117, зокрема вносяться зміни до наступних нормативно-правових актів:

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» №466-IX (далі – Закон № 466);
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі – Закон про РРО).

Згідно Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закон №1117 набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 01.01.2021, крім змін до ст. 140 ПКУ «Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій», які наберуть чинності з 01.01.2022 року.

Протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону Кабмін зобов’язаний:

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
щорічно, починаючи з 2021 року, інформувати ВРУ про стан виконання цього Закону.

Щодо змін, які передбачено Законом №1117

Доходи з джерелом їх походження з України

Трохи змінено критерії визначення джерела походження доходу з України у випадку відчуження корпоративних прав юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) , вартість яких на 50% та більше утворюється за рахунок нерухомого майна, що розташовано в Україні. Тепер пп. 14.1.54 ПКУ містить уточнення щодо нерухомого майна, отриманого юрособою на праві довгострокової оренди або фінлізінгу - критерій походження доходу застосовується у випадку, якщо таке майно відображається в обліку юрособи, як актив з права користування відповідно до МСФЗ 16 «Оренда». Аналогічне уточнення внесено до пп. «е» пп. 141.4.1 ПКУ щодо податку на репатріацію доходів.

ТЦО

У статтю 39 ПКУ «Трансфертне ціноутворення» внесення доповнення, зокрема:

Постановка на облік нерезидентів у контролюючих органах

Стаття 64 «Взяття на облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб» також зазнає змін в частині, що стосується підстав взяття на облік нерезидентів у контролюючих органах.

Зокрема, абзац перший пункту 64.5 доповнено положеннями про те, що також зобов’язані стати на облік у контролюючих органах нерезиденти, які набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту "е" підпункту 141.4.1 пункту 141,4 статті 141 цього Кодексу , у іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні. Мова іде про інвестиційний актив (акції, корпоративні права, частки в іноземних компаніях, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі), вартість якого яких на 50% та більше утворюється за рахунок нерухомого майна, що розташовано в Україні.

Також, даний пункт 64.5 доповнено наступним положенням, згідно якого взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в абзаці першому цього пункту, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов’язаний подати, зокрема:

до дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається - до контролюючого органу за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину.

Адміністративний арешт майна

Додано ще одну підставу для припинення адміністративного арешту майна платника податків, а саме - у зв'язку з взяттям контролюючим органом на податковий облік нерезидента на підставі акту перевірки. Відповідним підпунктом 94.19.10 доповнено пункт 94.19 ст. 94 ПКУ.

Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій (ст. 140)

Зазнали змін положення п. 140.5 ПКУ, згідно якого фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:

140.5.2-1. на суму операції, яку контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок застосування підпункту 39.2.2.12 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

При збільшенні фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду платника податків відповідно до вимог цього підпункту, інші коригування, передбачені підпунктами 140.5.1 і 140.5.2 цього пункту щодо такої операції, не застосовуються.

Обов’язок здійснення коригування фінансового результату до оподаткування, передбаченого цим підпунктом, покладається на контролюючий орган, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суми коригувань, передбачених підпунктами 140.5.1 і 140.5.2 цього пункту, у разі якщо платник податку самостійно уже застосував ці коригування щодо такої операції.

Також потрібно звернути увагу на те, що положення про збільшення фінансового результату до оподаткування по операціям, які не мають ділової мети, що вносяться даним Законом, наберуть чинності з 01.01.2022 року. Мова йде про зміни до підпунктів 140.5.4, 140.5.6, 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПКУ.

Зокрема даними змінами передбачено збільшення фінансового результату до оподаткування по операціям, що не мають ділової мети (наприклад: на всю суму вартості товарів, робіт, послуг придбаних у нерезидента, або на всю суму витрат по нарахуванню роялті на користь нерезидента). При цьому, обов’язок доведення обставин, передбачених цими абзацами, покладається на контролюючий орган, із застосуванням відповідних положень статті 39 ПКУ.

Контрольовані іноземні компанії (КІК)

Мова йтиме про зміни до підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ, а саме до п. 54 щодо оподаткування прибутку КІК протягом перехідного періоду, який викладено у новій редакції, згідно якої:

підпункт 39.2.2.11 доповнено абзацом такого змісту:

«Якщо сторони контрольованої операції не надають достатнього обґрунтування фактичної поведінки сторін операції та фактичних умов її проведення, функції, ризики, активи розподіляються на користь сторони контрольованої операції, яка є резидентом України»;
також статтю доповнено підпунктом 39.2.2.12., згідно якого, зокрема,
«при визначенні альтернативних варіантів для операції, реально доступних для кожної із сторін угоди, необхідно враховувати, чи були інші реалістичні варіанти, доступні для будь-якої із сторін, що привели б до вигіднішого економічного ефекту, якби ця сторона укладала угоду із непов’язаними особами замість укладання угоди із пов’язаними особами.

При збільшенні фінансового результату до оподаткування платника податків внаслідок не врахування (не визнання) контрольованої операції відповідно до вимог абзацу першого цього підпункту, інші коригування, передбачені статтею 39 цього Кодексу не застосовуються, а в разі заміни операції альтернативним варіантом, відповідність умов такої альтернативної операції принципу «витягнутої руки» визначається з урахуванням вимог пункту 39.3 статті 39 цього Кодексу.

Обов’язок доведення обставин, передбачених цим підпунктом, покладається на контролюючий орган»
п.п. 39.3.2.1, який стосується питання відповідності умов контрольованої операції (далі – КО) принципу «витягнутої руки» буде викладено у новій редакції. Положення даного пункту більш розширено та вказано три критерії, по яким обирається найбільш доцільний метод:
- доцільності обраного методу відповідно до характеру КО, що визначається, зокрема, на основі результатів функціонального аналізу КО (з урахуванням виконуваних функцій, використовуваних активів і понесених ризиків);
- наявності повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу та/або методів ТЦО;
- ступеня зіставності між контрольованими і неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань зіставності, якщо такі застосовуються, які можуть використовуватися для усунення розбіжностей між такими операціями.
При цьому, також зазначено, що у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни.

Встановлення контролюючим органом відповідності умов КО платника податків принципу "витягнутої руки" базується на тому методі трансфертного ціноутворення, який застосовується платником податків, за винятком випадків, коли контролюючий орган обґрунтує, що метод, який застосовується платником податків, не є найбільш доцільним.

Контролюючий орган не має права застосовувати під час встановлення відповідності умов контрольованих операцій платника податків принципу "витягнутої руки" інший метод трансфертного ціноутворення, ніж зазначений у договорі про попереднє узгодження ціноутворення.

Підпункт 39.4.6. щодо інформації, яку повинна містити документація з трансфертного ціноутворення також зазнав змін, а саме – у підпункт «д» доповнено абзацом, за яким:

«Опис операцій з придбання (продажу) товарів, робіт (послуг), нематеріальних активів, інших предметів господарських операцій, відмінних від товарів, має містити
обґрунтування економічної доцільності (економічної вигоди, що отримується в результаті здійснення контрольованої операції у порівнянні із неконтрольованими операціями, які є реально доступними альтернативними варіантами такої контрольованої операції) і
наявності ділової мети їх придбання».

першим звітним роком для звіту про КІК буде 2022 рік.
звіт про КІК за 2022 рік можна буде подати одночасно з річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку КІК, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік;
штрафні санкції або пеня не застосовуються;

Законом №466 до ПКУ з 01.01.2021 року має бути додано ст. 39-2 «Контрольовані іноземні компанії». У свою чергу Законом № 1117 передбачено перехідний період введення в дію деяких положень даної статті наступного змісту (всі вони відображені у п. 54 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ)

Підпункт "б" підпункту 39-2.1.2 пункту 39-2.1 статті 39-2 цього Кодексу для 2022-2023 звітних (податкових) років застосовується в такій редакції:

Іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа - резидент України або юридична особа - резидент України (далі - контролююча особа), зокрема:

"б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб - резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або".

Також передбачається підпункти 39-2.3.2.1-39-2.3.2.4 підпункту 39-2.3.2 пункту 39-2.3 статті 39-2 ПКУ застосовувати щодо звітних періодів, що розпочинаються з 1 січня 2023 року.

Зокрема, мова йде про особливості, що враховуються при розрахунку скоригованого прибутку КІК, а саме:
положення про розрахунок фінансового результату від операцій КІК з цінними паперами тощо;
момент визначення витрат КІК від уцінки необоротних активів (основних фондів та нематеріальних активів);
врахування витрат КІК на нарахування процентів за борговими зобов’язаннями;
визначення з дотриманням принципу "витягнутої руки" доходів і витрати КІК за операціями з нерезидентами - пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ.

Крім того, за результатами 2022-2023 звітних років передбачається :
штрафні санкції та пеню за порушення вимог статті 39-2 ПКУ під час визначення та обчислення прибутку КІК не застосовувати;
до платника податків, його посадових осіб не застосовувати адміністративну та кримінальну відповідальність за будь-які порушення, пов'язані із застосуванням норм статті 39-2 ПКУ. У зв’язку з цим інформація та/або документи, отримані контролюючим органом відповідно до ст. 39-2 ПКУ, за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років:

а) є інформацією з обмеженим доступом, що не може бути витребувана та/або передана правоохоронним органам на їх запит чи в рамках процедур, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

б) не може вважатися доказами у кримінальному провадженні, у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України

Перевірки представництв нерезидентів

Зазнав змін також п. 60 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ оскільки перевірки щодо нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які здійснюють господарську діяльність на території України та які повинні були стати на облік у порядку, встановленому ПКУ, та якими не були виконані вимоги абзацу першого цього пункту (прим: мається на увазі – щодо постановки на облік відокремлених підрозділів/постійних представництв у контролюючих органах), та щодо їх відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв, що перебувають на обліку, можуть бути призначені з 1 липня 2021 року (замість 01 січня 2021 року).

Відтермінування деяких змін

Крім того, до підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ додано пункти 60-1 - 60-11, які передбачають перенесення початку застосування ряду норм ПКУ. Зведемо їх у таблицю, в якій зазначимо, яка норма і коли саме набирає чинності:

Норма ПКУ	Термін застосування
п. 60-1
абзац двадцять п’ятий підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 - Визнання особи контролюючою особою відповідно до положень статті 39-2 цього Кодексу не є постійним представництвом;	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2022 року
пункт 120.7 статті 120 – штрафи за неподання/несвоєчасне подання контролюючою особою звіту про КІК, документації по ТЦО тощо	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2022 року
абзац третій підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 - Суб’єкти господарювання - юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному статтею 39-2 та цим розділом.	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2022 року
абзац дванадцятий підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 - Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об’єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України. (прим.: п.п. 133.1.5. - юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України)	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2022 року
пункт 136.7 статті 136 - До об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, застосовується базова (основна) ставка податку. (прим.: Об’єктом оподаткування згідно п. 134.1.7., зокрема, є скоригований прибуток КІК, визначений відповідно до статті 39-2 цього Кодексу. Такий об’єкт оподаткування визначається окремо від об’єктів оподаткування, визначених підпунктами 134.1.1-134.1.6 цього пункту. У разі наявності декількох контрольованих іноземних компаній об’єкт оподаткування визначається окремо по кожній такій компанії.)	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2022 року
пункту 67.5 статті 67 - Нерезиденти, визначені у пункті 64.5 статті 64 цього Кодексу, знімаються з обліку у контролюючих органах після відчуження нерухомого майна та/або закриття всіх рахунків у банках та інших фінансових установах України та/або закриття на території України відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв, за умови відсутності на території України інших об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням. (прим.: п. 64.5. нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.)	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року
підпункту 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 - Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, - у разі отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік.	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року
пункту 86.13 статті 86 - Акт (довідка) за результатами перевірки діяльності нерезидента через відокремлені підрозділи, у тому числі постійне представництво в Україні без взяття на облік у контролюючому органі, надсилається нерезиденту в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, або надається уповноваженому представнику нерезидента чи надсилається до компетентного органу держави, резидентом якої є нерезидент. У разі отримання від нерезидента письмових заперечень на акт (довідку) такі заперечення розглядаються у порядку, визначеному цим Кодексом.	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року
підпункт 94.2.9 пункту 94.2 статті 94 - Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, - нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року
пункту 117.4 статті 117 - Ведення нерезидентом (іноземною юридичною компанією, організацією) діяльності через відокремлений підрозділ, у тому числі постійне представництво, без взяття на податковий облік у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на нерезидента в розмірі 100 000 грн.	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року
п. 60-2
Норми підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПКУ - дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляд за переліком у даному пункті.	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року (прим.: до 31.12.2020 року включно положення даного підпункту застосовується у редакції викладеній у Законі №1117, зокрема, в переліку відсутні такі доходи як – доходи від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів; прибутки від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи); прибутків нерезидентів від відчуження акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи - резидента України.)
Підпункт 14.1.193. (крім абз.25) п. 14.1 ст.14 - постійне представництво	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року до 31.12.2020 року включно положення даного підпункту застосовується у редакції викладеній у Законі №1117. Зокрема, положення щодо будівельного майданчика має відмінність у строках тривалості таких робіт – вказано «якщо тривалість таких робіт перевищує 6 міс. (на сьогодні даний строк вказано – «перевищує 12 міс.» Також загальну тривалість надання послуг нерезидентом у тому числі консультаційних вказано – «більш як 6 міс., у будь-якому 12-місячному періоді», тоді як на сьогодні – «більш як 183 дні у будь-якому 12-місячному періоді. Скорочено також вказано випадки, коли не вважається постійним представництвом.
п. 60-4
абзац перший підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 цього Кодексу Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, - 47.1.1. юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року До 31 грудня 2020 року включно норми абзацу першого підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 цього Кодексу застосовується в такій редакції: «47.1.1. юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи».
п. 60-5
Норми пункту 64.5 статті 64 цього Кодексу – Нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року До 31.12.2020 року включно норми пункту 64.5 статті 64 застосовується в такій редакції: «64.5. Підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України.». Також вказано порядок постановки на облік та перелік необхідних документів.
п. 60-6.
Норми підпункту 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 ПКУ - Платниками податку - нерезидентами є, зокрема, 133.2.2 нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року До 31.12.2020 року включно норми підпункту 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 ПКУ застосовується в такій редакції: «133.2.2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників».
п. 60.7
Норми підпункту "е" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активі за переліком у даному підпункті (напр.: цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб – резидентів, акцій, корпоративних прав, тощо)	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року. До 31.12. 2020 року включно норми підпункту "е" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 застосовується в такій редакції: «е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу».
п. 60-8
Норми підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу – щодо визначення бази утримання податку на доходи нерезидентів за ставкою 15%	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року До 31 грудня 2020 року включно норми підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, застосовуються в такій редакції: «141.4.2. Резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності».
п. 60-9
Норми абзацу першого підпункту 141.4.4 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу – щодо оподаткування суми фрахту	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року До 31 грудня 2020 року включно норми абзацу першого підпункту 141.4.4 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, застосовується в такій редакції; «141.4.4. Сума фрахту, що сплачується нерезиденту резидентом, у тому числі фізичною особою - підприємцем, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єктом господарювання (юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем), який обрав спрощену систему оподаткування за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому:»;
п.60-10
Норми абзацу першого підпункту 141.4.5 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу – Страховики або інші резиденти, у тому числі фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, або суб’єкти господарювання (юридичні особи чи фізичні особи - підприємці), які обрали спрощену систему оподаткування, інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов’язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином:	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року До 31 грудня 2020 року включно норми абзацу першого підпункту 141.4.5 пункту 141.4 статті 141, цього Кодексу застосовуються в такій редакції: «141.4.5. Страховики або інші резиденти, у тому числі фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, або суб’єкти господарювання (юридичні особи чи фізичні особи - підприємці), які обрали спрощену систему оподаткування, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов’язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином:»
п. 60-11
Норми підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу – Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента. Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу "витягнутої руки". Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.	застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року. До 31 грудня 2020 року включно норми підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються в такій редакції: «141.4.7. Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента. У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених статтею 39 цього Кодексу. У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 з урахуванням вимог, визначених статтею 39 цього Кодексу».

Як бачимо, ці положення щодо відтермінування набрання чинності деякими нормами виглядає доволі громіздко, і не виключено, що містить помилки і неузгодженості, які викриються вже в процесі правозастосування. Тому існує підозра, що Закон № 1117 – це ще не остання робота депутатів над помилками одіозного Закону № 466.