Паливний акциз – 2019

Рік, що минає, приніс низку змін до чинного законодавства нашої країни, про які всі юристи,
аудитори й бухгалтери говорили, писали, вели дискусії до самого кінця року, а суди зі свого боку
почали формувати відповідну судову практику. Змін зазнали чимало галузей: оподаткування,
земельна, соціальна, банківська тощо.
Що стосується оподаткування, то починаючи з 01.07.2019 набрав чинності Закон України від
23.11.2018 р. № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших
законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих
податків і зборів" (далі – Закон № 2628), яким внесено низку змін до Податкового кодексу України
(далі – ПКУ) щодо акцизного податку та введено деякі нові поняття, такі як "акцизний склад",
"акцизний склад пересуваний" та СЕАРП. Тож тема, порушена у цій статті, – це паливний акциз.
Розглядаючи ці зміни, також слід звернути увагу на такі нормативно-правові акти, які необхідно
взяти на озброєння тим, хто підпадає під дію акцизних новел:

1. Постанова Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 24.04.2019 р. № 408 "Деякі питання
електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового";

2. Постанова КМУ від 19.06.2019 р. № 545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного
державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва,
зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та
роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою
також внесено зміни до низки інших постанов КМУ;

3. Наказ Мінфіну від 19.06.2019 р. № 262 "Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника
акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної
накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування)
залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку
заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення
(коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового";

4. Наказ Мінфіну від 18.06.2019 р. № 248 "Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів
України від 27 листопада 2018 року № 944";

5. Наказ Мінфіну від 08.05.2019 р. № 188 "Про затвердження форми заявки на переміщення
пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами
пересувними, та Порядку її заповнення";

6. Наказ Мінфіну від 20.09.2012 р. № 1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації
з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних
декларацій". У цьому документі потрібно звернути увагу на Класифікатор видів транспорту.
Чимало запитань виникло щодо нових термінів і визначень, які введено в дію Законом № 2628, а
саме: як правильно їх трактувати, у яких сферах діяльності та за яких умов їх застосовувати?
Податківці зі свого боку активно надавали роз'яснення з цього питання у своїх індивідуальних
податкових консультаціях, а також у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР), і
поступово почали притягувати до відповідальності тих, хто встиг порушити нові вимоги
законодавства.

Тож хто є платником паливного акцизу? Згідно з вимогами пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ (у
редакції з 01.07.2019) платником податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік
результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка
реалізує пальне або спирт етиловий.
Із цього визначення виникає запитання: що ж таке реалізація пального? Відповідь на нього
знаходимо в абз. 2 пп. 14.1.212 ст. 14 ПКУ, згідно з яким реалізація пального або спирту
етилового для цілей розділу VI цього Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску,
відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або
спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній
території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:
– до акцизного складу;
– до акцизного складу пересувного;
– для власного споживання чи промислової переробки;
– будь-яким іншим особам.
Також необхідно звернути увагу на абз. 3 цього підпункту, у якому вказано, що не
вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження)
пального на митній території України:
– у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого
пального його виробниками;
– під час використання пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для
потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які
не є розпорядниками акцизного складу.
На наш погляд, безліч запитань і дискусій виникало саме навколо поняття "акцизний склад". Якщо
брати визначення в ПКУ, то:
• акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник
акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення
(перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації
пального (пп. "б" пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Момент у цьому визначенні, на який обов'язково
потрібно звертати увагу, – це те, що акцизним складом також може бути територія, де розпорядник
акцизного складу провадить відповідну діяльність;
• акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський,
річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається
пальне або спирт етиловий на митній території України (пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Приклад спірності цього питання розглянуто в ІПК ДФСУ від 25.06.2019 р. № 2900/6/99-99-12-02-02-
15/ІПК "Щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань
акцизного податку". Підприємство цікавили такі питання:

"1. Чи вважається акцизним складом нафтоналивне судно-баржа (далі – судно), що перебуває у
тимчасовому платному користуванні Товариства, яке має намір здійснювати на митній
території України господарську діяльність шляхом зберігання та реалізації на цьому судні
пального?

2. Чи вважається акцизним складом пересувним самохідне судно – буксир (далі – буксир), який
перебуває у тимчасовому платному користуванні Товариства, у паливному баку якого
знаходиться пальне, яке використовується виключно для роботи двигуна буксира?".
Досить влучно поставлено запитання, оскільки якщо з першого запитання вбачається намір
проведення господарської діяльності зі зберігання та реалізації пального, що підпадає під
визначення акцизного складу пересувного, то щодо другого запитання ситуація дійсно цікава.
Тож відповідь податківців на перше запитання така: "...з урахуванням викладеного вище, зазначене
у запиті Товариства нафтоналивне судно-баржа як транспортний засіб (морський, річковий), на
якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України:
– не є акцизним складом у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, оскільки не є
приміщенням/територією;
– є акцизним складом пересувним у розумінні пп. 14.1.61 п. 14.1. ст. 14 Кодексу протягом
періоду його використання для зберігання або переміщення пального на митній території
України...".
Стосовно другого запитання роз'яснено таке: "...Паливний бак (бензобак) – ємність для зберігання
запасу рідкого палива (бензин, гас, дизельне паливо) безпосередньо на борту транспортного
засобу або технічного пристрою, який отримує енергію від рідкопаливного двигуна
внутрішнього згорання. Також на корпусі паливного бака в разі необхідності розташовується
отвір для введення датчиків контролю рівня палива, або його тиску. Паливні баки також
можуть мати зливний отвір, обладнуються запірною пробкою або краником.
З огляду на викладене:
– паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі
(буксирі), з якого пальне потрапляє у двигун буксира та використовується виключно для
роботи двигуна буксира, – не є акцизним складом (акцизним складом пересувним);
– транспортний засіб (буксир), у якого пальне знаходиться тільки у паливному баку та
використовується виключно для роботи двигуна транспортного засобу (буксира), – не є
акцизним складом (у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) / акцизним складом пересувним (у
розумінні пп. 14.1.61 п. 14.1 ст. 14 Кодексу)".
Фактично з такого наглядного прикладу стає цілком зрозумілим і логічним, що не вважатиметься
акцизним складом паливний бак / бензобак, з якого пальне потрапляє у двигун для забезпечення
його діяльності, оскільки пальне в такому разі не зберігається і не переміщується.
Також окрему увагу звертаємо на те, що положеннями пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ закріплено, що
не є акцизним складом (такий собі виняток із правил):
<...>
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для
навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт
господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого
приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не
перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через
паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні
ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової
переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для
навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт
господарювання – платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного
року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального,
отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які
отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і
не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або
технічному обладнанні, пристрої.

Отже, під час визначення приміщення та/або території акцизним складом необхідно
враховувати такі критерії: загальну місткість розташованих ємностей для
навантаження-розвантаження і зберігання пального, обсяги отриманого протягом
календарного року пального та напрями його використання.
Для суб'єктів господарювання, які відповідають наведеним критеріям, не є акцизними складами
приміщення та/або території, на яких вони як власники або користувачі зберігають і
використовують пальне виключно для потреб власного споживання. Однак у разі недотримання
хоча б одного із зазначених критеріїв для суб'єктів господарювання такі приміщення та/або
території є акцизними складами, зокрема і в разі, якщо вони використовують отримане пальне
виключно для потреб власного споживання і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання
пального іншим особам. Про це є роз'яснення на ЗІР, категорія 116.11.
Іще одне запитання, яке турбувало платників, – це ліцензування діяльності та необхідність
реєстрації в системі адміністрування акцизного податку. Одразу перейдемо до прикладу, оскільки
щодо цих питань ДПСУ 10.09.2019 прийняла ІПК № 102/6/99-00-04-02-06-15/ІПК "Щодо реєстрації
акцизних складів платником акцизного податку, оформлення ліцензій на пальне".
У зверненні Підприємство поінформувало, що має розгалужену структуру, що складається з 25
філій на різних територіях (віддаленість філій одна від одної становить 50 – 70 км), не є платником
акцизного податку, закуповує пальне у постачальників, які зареєстровані платниками акцизного
податку та мають пальне, з якого сплачено акцизний податок. Підприємство використовує
отримане пальне від постачальників виключно для потреб власного споживання. Отримане від
постачальників пальне деякий час (до моменту власного споживання) може зберігатися в ємностях
для навантаження-розвантаження пального, що не перевищують 200 кубічних метрів, та загальна
кількість пального, отриманого з початку 2019 року, станом на 01.06.2019 не перевищує 1000
кубічних метрів.

Запитання, що турбували Підприємство:
1. Чи повинно Підприємство зареєструватися платником акцизного податку або/та оформити
ємності як акцизні склади?
2. Чи повинно Підприємство оформити відповідні ліцензії на використання придбаного у
постачальників пального для власного споживання?
3. Чи потрібно Підприємству реєструватись у системі адміністрування акцизного податку?
Щодо першого запитання податківці роз'яснили: "...Не вважаються реалізацією пального операції з
фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій
тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім: операцій з реалізації такого пального його
виробниками; при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для
потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є
розпорядниками акцизного складу. Отже, якщо загальна місткість ємностей не перевищує 200
кубічних метрів, а власник отримує протягом календарного року пальне в загальних обсягах, що
не перевищують 1000 кубічних метрів, то вони не є акцизними складами.
Разом з цим Підприємством не вказано загальний обсяг пального, отриманого протягом року,
тому зробити остаточний висновок, чи є склади Підприємства акцизними складами, зробити
неможливо...".
Щодо питання ліцензування роз'яснено таке: "...Відповідно до статті 1 Закону України від 19
грудня 1995 року № 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі – Закон №
481) місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди
та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві
власності або користування.
Зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших
осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Таким чином, для здійснення діяльності зі зберігання пального в розумінні Закону № 481 суб'єкту
господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію.
Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального, оптову та
роздрібну торгівлю пальним визначено статтею 15 Закону № 481. Відповідно до ст. 15 Закону
№ 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що
використовуються:
– підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів
державного або місцевого бюджету;
– підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
– суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних
виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових
платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону № 481 суб'єкт господарювання має право зберігати
пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або
місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні
ліцензії. Ураховуючи викладене вище, Підприємству необхідно отримати ліцензії на право
зберігання пального за всіма адресами філій, зазначених у запиті".
Також доцільно звернути увагу в такому випадку на лист ДФСУ від 15.08.2019 р. № 3814/6/99-99-
12-02-02-15/ІПК "Щодо отримання ліцензії на право зберігання пального суб'єктом
господарювання", у якому чітко розписано порядок отримання ліцензії на зберігання пального.
Зокрема, слід зазначити, що з 01.07.2019 відповідно до ст. 1 Закону № 481 визначено, що:
– місце зберігання пального – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або
обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або
користування; зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого
від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Статтею 15 Закону № 481 закріплено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами
господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Річну плату за ліцензії на право
зберігання пального встановлено в розмірі 780 гривень. Суб'єкти господарювання отримують
ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Ліцензію видають за
заявою суб'єкта господарювання, до якої додають документ, що підтверджує внесення річної плати
за ліцензію.
Ліцензію або рішення про відмову в її видачі видають заявнику не пізніше 20 календарних днів із
дня одержання зазначених документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії має бути вказано
підставу для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481 за зберігання пального без наявності ліцензії до
суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у сумі 500000,00
гривень.

Таким чином, у розумінні Закону № 481 суб'єкту господарювання необхідно отримувати
ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.
Іще до набрання чинності змінами в законодавстві щодо паливного акцизу досить широко
надавало відповіді на запитання платників Головне управління ДФС у Черкаській області. Зокрема,
роз'яснено: що не вважається реалізацією пального; кому не потрібна ліцензія на пальне; та хто
може працювати без витратоміра-лічильника/рівнеміра-лічильника.
Тож не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження)
пального на митній території України (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України):
– у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його
виробниками;
– при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного
споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками
акцизного складу.
Не потрібна ліцензія на право зберігання пального на місця зберігання пального, що
використовуються (стаття 15 Закону № 481):
– підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів
державного або місцевого бюджету;
– підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
– суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних
виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових
платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Також без ліцензії можна зберігати пальне в місцях виробництва пального або місцях оптової
торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії
(стаття 15 Закону № 481).

Що стосується штрафних санкцій за відпуск пального без ліцензії на роздрібну торгівлю, то згідно
зі ст. 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання з 01.07.2019 за роздрібну торгівлю пальним без
наявності ліцензії можуть застосовуватися такі штрафи в розмірі 250 тис. грн.
Також у ст. 164 КпАП встановлено адміністративну відповідальність за здійснення господарської
діяльності без ліцензії (ч. 1 ст. 164 КпАП) та повторне таке порушення (ч. 2 ст. 164 КпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 164 КпАП передбачено штраф від 17000 до 34000 грн з конфіскацією
виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, отриманих від безліцензійної
діяльності, або без такої конфіскації.
Повторне порушення, за яке протягом року порушника вже притягали до адмінвідповідальності,
або безліцензійна діяльність з отриманням доходу у великих розмірах (17000 грн і більше – див.
примітку до ст. 164 КпАП) загрожує: штрафом від 34000 до 85000 грн з конфіскацією продукції,
знарядь її виробництва, сировини і грошей, отриманих від такої незаконної діяльності.
Протоколи про адмінправопорушення за цією статтею КпАП складають податкові органи або
Нацполіція (ст. 255 КпАП), постанови про притягнення до адмінвідповідальності – суди (ст. 221
КпАП).

І звісна річ, що після набрання чинності новими правилами щодо ліцензування такої діяльності
"перші ластівки" у вигляді ППР і матеріалів про адміністративні правопорушення "прилетіли" до
тих, хто не оформив ліцензію до 01.07.2019, та в суди. Результат – судова практика з оскарження
цих ППР і прийняття постанов про притягнення до адмінвідповідальності у вигляді штрафів.
02.01.2020 Паливний акциз – 2019
https://uz.ligazakon.net/?_ga=2.239920263.528352914.1577951518-2108357987.1564990633#/articles/EA013347 7/9
Приклад – судова справа № 340/2535/19, у якій 05.11.2019 Кіровоградський окружний
адміністративний суд прийняв рішення не на користь платника податків.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "НАФТОСВІТ" здійснює господарську діяльність з
реалізації пального. За результатами фактичної перевірки позивача, а саме АЗС, було складено
акт, яким установлено реалізацію пального без ліцензії. Звертаючись до суду з позовом, позивач
вказав на порушення порядку проведення фактичної перевірки, оскільки не надано доказів
існування конкретних підстав, передбачених статтею 80 ПКУ. Однак суд ці посилання позивача
відхилив і, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив: "...основним видом господарської
діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним, тому він був зобов'язаний завчасно, тобто до
1 липня 2019 року, отримати відповідну ліцензію.
Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть
реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов'язковій реєстрації як платники
податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання
фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.
Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три
робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої
затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
фінансової політики.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде
реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому
міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання ліцензії
лише 04 липня 2019 року, що підтверджується заявою щодо ліцензії на право роздрібної
торгівлі пальним (а. с. 45 – 46), тобто вже після встановлення заборони провадити
реалізацію пального без відповідної ліцензії.
Ліцензія про право роздрібної торгівлі пальним позивачу видана 05.07.2019, отже, у період з 1
липня 2019 року по 4 липня 2019 року позивач не мав права здійснювати торгівлю
пальним, оскільки у нього була відсутня ліцензія. Доказів того, що АЗС у період з 01.07.2019 по
04.07.2019 не здійснювала реалізацію пального, позивачем ні під час перевірки, ні до суду не
надано."
Станом на 18.12.2019 це рішення суду оскаржено в апеляційному порядку згідно з інформацією,
що розміщена на офіційному сайті Судової влади України.
Іще один випадок спроби податківців притягти до відповідальності за здійснення діяльності без
ліцензії трапився у Запорізькій області. Там за результатами фактичної перевірки ФОП за місцем
провадження діяльності за період з 01.07.2019 по 23.10.2019 було встановлено правопорушення, а
саме зберігання пального в період з 01.07.2019 до 04.07.2019 (включно) без отримання
ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі
пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, реалізація пального в період з 01.07.2019 до
04.07.2019 (включно) без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що є провадженням
господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської
діяльності, що підлягає ліцензуванню.
У цьому кейсі платнику вдалося уникнути відповідальності, оскільки минув строк накладення
адміністративного стягнення на правопорушника (ч. 2 ст. 38 КпАП). Закриваючи справу, суд
зазначив: "...Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним ОСОБА_1 отримав 05.07.2019 (орган
видачі – Головне управління ДФС у Запорізькій області), орган, який фактично знав дату видачі
ліцензії та який склав протокол про адміністративне правопорушення. Тобто вказаний
державний орган виявив скоєння правопорушення ще 05.07.2019 (день видачі ліцензії), а тому із
вказаної дати необхідно рахувати строк притягнення до адміністративної відповідальності.
При цьому матеріали справи показали, що справа про адміністративне правопорушення
надійшла до суду 29.10.2019, розгляд справи призначено на 18.11.2019".
Постанова суду № 330/2572/19, яка набрала законної сили.

Також "свіжу" постанову Чернігівський районний суд Чернігівської області прийняв 12.12.2019, якою
провадження у справі № 748/2958/19 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. ч.
1 і 5 ст. 164 КпАП було закрито за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова № 748/2958/19.
За обставинами справи, платник здійснював роздрібну торгівлю паливно-мастильними
матеріалами без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушив ст. ст. 1, 15
Закону № 481, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164, а також
здійснював зберігання та реалізацію дизельного пального без наявності ліцензії на право
роздрібної торгівлі пальним та на акцизному складі, не зареєстрованому в системі електронного
адміністрування реалізації пального, чим порушив ст. ст. 1, 14, 15 Закону № 481 та вчинив
адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 164 КпАП.
Суд, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зазначив: "...Як слідує з
протоколу на заправочній станції в АДРЕСА_2 30 років Перемоги АДРЕСА_4 2-Б, яка належить
ФОП ОСОБА_1, здійснювалась роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами без
наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Отже, в цьому випадку мають бути
надані беззаперечні докази факту здійснення роздрібної торгівлі паливно-мастильними
матеріалами на заправочній станції, що належить ОСОБА_1. Разом з тим до протоколу
додано протокол вилучення обладнання заправочної станції та дизельне пальне в
кількості 300 літрів, що не є підтвердженням реалізації пального, а свідчить лише про
наявність такого обладнання на території. Також не надано доказів, що дана заправочна
станція належить ОСОБА_1. ОСОБА_1 надано 9 свідоцтв про реєстрацію транспортних
засобів, власником яких він є, а отже, враховуючи кількість вилученого дизельного пального, він
міг цим пальним заправляти власні автомобілі...
...до протоколу не додано жодного чека, накладної, копії зошита, в якому робилась
відмітка про реалізацію пального, протоколу вручення грошових коштів для здійснення
контрольної закупівлі пального, відеозапису купівлі пального. Протокол у даному випадку
не може бути доказом вини ОСОБА_1, оскільки останній оформлений не у відповідності до
вимог Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні
правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 566 від 02.07.2016,
також не вручений особі, стосовно якої він складений".
Наявні також постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. 09.12.2019
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області визнав винним директора ТОВ "Пауер Ойл
Тренд" у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КпАП та застосував
адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн на користь
держави без конфіскації вилученого дизельного пального в кількості 18310 л, двох резервуарів по
60 кубів кожний і двох колонок з пістолетами. Приймаючи таке рішення, суд зазначив: "22.11.2019
ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ТОВ "Пауер Ойл Тренд" на АЗС, що знаходиться за
адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Перемоги, 183-А, зберігав дизельне пальне без
наявності відповідної ліцензії, чим порушено ст. ст. 1, 15 Закону № 481.
рапортом старшого оперуповноваженого з ОВС ВПНОПТ ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області
Многоліт О. від 22.11.2019, з якого вбачається, що на АЗС, розташованій за адресою:
Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Перемоги, АДРЕСА_2-А, яка належить ТОВ "Пауер Ойл
Тренд", здійснюється роздрібна реалізація та зберігання паливно-мастильних матеріалів без
одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами та інших
документів дозвільного характеру, передбаченого чинним законодавством України для даного
виду діяльності. Після проведення аналізу єдиного реєстру суб'єктів господарювання, які
отримали ліцензію на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним,
було встановлено, що ТОВ "Пауер Ойл Тренд" не має ліцензії на зберігання та роздрібну
реалізацію пального, а з 01.07.2019 по 01.07.2024 має ліцензію на Оптову торгівлю
пальним, за відсутністю місць оптової торгівлі(а. с. 10);
29.11.2019 ТОВ "Пауер Ойл Тренд" отримало ліцензію на право зберігання пального...".
Постанова № 742/4017/19.

Далі, що таке СЕАРП та СЕ? Це система електронного адміністрування реалізації пального та
спирту етилового, яку запроваджено в дію з 01.07.2019 постановою КМУ від 24.04.2019 р. № 408
"Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового" (далі –
Постанова № 408). Згідно з цим Порядком платників акцизного податку було зобов'язано з 1 травня
2019 р. до 1 червня 2019 р. зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації
пального та спирту етилового всі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники будуть станом
на 1 липня 2019 року.
Також суб'єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1
липня 2019 р., зобов'язані до 1 липня 2019 р. зареєструватися як платники акцизного податку
та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту
етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники акцизного податку будуть
станом на 1 липня 2019 року.
Із цього питання необхідно зазначити, що:
– один акцизний склад реєструє виключно один розпорядник акцизного складу;
– один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів;
– без реєстрації акцизного складу забороняється здійснення реалізації пального або отримання й
реалізація спирту етилового на такому складі.
Щодо питання обліку в СЕАРП та СЕ пального, що ввозиться на митну територію України, ДФСУ
надіслав листа від 22.07.2019 р. № 23510/7/99-99-18-02-02-17. Зокрема, податківці у цьому листі
наголосили: "...Обсяги ввезеного на митну територію України пального обліковуються в СЕАРП
та СЕ і зараховуються автоматично на підставі оформлених митних декларацій у розрізі
платників податку та умов оподаткування пального за кожним кодом товарної підкатегорії
згідно з УКТ ЗЕД...".
ВИСНОВОК:
Отже, висновок такий: новели законодавства в частині регулювання паливного акцизу набрали
чинності з 01.07.2019, і на кінець року, тобто протягом п'яти місяців, деякі платники відчули на собі
їх дію в частині притягнення до відповідальності. Що стосується притягнення до адміністративної
відповідальності у вигляді штрафу, то на прикладі справи № 748/2958/19 слід зазначити, що в
деяких випадках податківці не забезпечують матеріали про адміністративне правопорушення
належною доказовою базою.

Статтю опубліковано у виданні Юрист&Закон №47 від 27 грудня 2019 року